Особливості проведення дентальної імплантації у пацієнтів з генералізованими формами парадонтита

28.05.2015

Особливості проведення дентальної імплантації у пацієнтів з генералізованими формами парадонтита

М.З. Лищишин , В.О. Пономаренко

Центральна стоматологічна поліклініка Міністерства оборони України

Пародонтит — одне з найбільш розповсюджених, після карієсу, захворювань зубощелепної системи. Останнім часом в світі чітко відмічається тенденція до зростання частки захворювань тканин пародонта. В загальній структурі цього захворювання суттєво збільшується відсоток хронічних генералізованих форм. При парадонтиті пошкоджуються зв׳язочний апарат зуба, альвеола та ясна. Захворювання часто носить тривалий хронічний характер. Незважаючи на впровадження в клінічну практику різноманітних сучасних методів лікування (медикаментозних, фізіотерапевтичних, хірургічних, ортопедичних) та матеріалів (кісткові замінники, мембрани, шинуючі засоби), нерідко генералізовані парадонтити призводять до втрати зубів пацієнтів в досить молодому віці.

Серед пацієнтів і, навіть частини лікарів-стоматологів, існує думка, що парадонтит є прямим протипоказанням для проведення дентальної імплантації.

Ми не згодні з такими думками. Бо саме відсутність лікування або неправильна та неефективна тактика проведення цієї терапії призводить до ранньої втрати зубів пацієнтами. А дентальна імплантація – це метод відновлення функції при вторинній адентії.

Метою нашого дослідження стало вивчення можливості застосування, а, головне, ефективності проведення дентальної імплантації у пацієнтів з генералізованими формами захворювань пародонта.

Було обстежено 26 пацієнтів, віком від 42 до 73 років, з різними формами генералізованого пародонтиту (ІІ, ІІІ, ІV). Клінічну форму патології пародонта визначали за загальноприйнятою методикою, опираючись на об’єктивні методи клінічного та рентгенологічного обстеження: глибина зубоясневих кишень, ступінь рухливості зубів, висота резорбції кісткової тканини в ділянці зубів.

Всім пацієнтам була успішно проведена дентальна імплантація, з подальшим раціональним протезуванням незнімними мостовидними конструкціями з опорою на штучні корені зубів.

Клінічний приклад пацієнтка У., 43 роки. Діагноз: Генералізований пародонтит ІІІ ступеня 15,13,12,11,21,22,23,24,34,33,32,31,41,42,43,44 зубів. Атрофія альвеолярного паростка верхньої та нижньої щелеп в ділянці 16,17,18,19,26,27,28,35,36,37,38,45,46,47,48 зубів.

Рентгенологічний аналіз

Виявленні зміни	А	А	A	Cd	А	Cd	PI	PI	PI	PI	PI	A	Cd	A	A	A
	18	17	16	15	14	13	12	11	21	22	23	24	25	26	27	28
	48	47	46	45	44	43	42	41	31	32	33	34	35	36	37	38
Виявленні зміни	А	А	A	А								PI	A	A	A	А

Умовні позначення виявлених патологічних змін : А -адентія; PI -пломба; Cd -штучна коронка; С -карієс; Pt –вогнище періапікальної деструкції кісткової тканини; К -кіста.

1. Характеристика структури кісткової тканини верхньої і нижньої щелепи: деструктивних змін в області кісткової тканини альвеолярних відростків обох щелеп не виявлено, кісткова тканина в області відсутніх 18 – 16 зубів повністю атрофірована, слизова оболонка порожнини рота прилягає до зовнішньої поверхні дна верхньощелепної пазухи, висота кісткової тканини альвеолярного гребня в області 26 – 28 зубів від 1 до 2,5 мм.

2. Характеристика гайморових пазух: пневматизація верхньощелепних пазух не порушена, слизиста оболонка не потовщена.

3. Характеристика зубного ряду:

А) Адентія 18,17,16,14,24,26,27,28,35,36,37,38,45,46,47,48 зубів, мостовідний протез 15-13 зубів, штучна коронка 25 зуба

Б) Оцінка твердих тканин коронкової частини і коріння зуба, кореневих каналів, періодонтальних щілин

18, 17,16,14, 24,26,27,2,38,37,36, 35, 45,46,47,48 – адентія

15 – штучна коронка, в кореневому каналі тінь пломбувальної маси просліджується рівномірно до рентгенологічного апекса, в гирлі каналу визначається тінь металевої щільності формою відповідна анкерному штифту, періодонтальна щілина в апікальном відділі значно розширена

13 – штучна коронка, пломбувальна маса в кореневому каналі не визначається, періодонтальна щілина не розширена

12,11,21,22,23 – коронкова частина зубів відновлена рентгенконтрастним матеріалом

25 – штучна коронка прилягає до коронкової частини 23 зуби, кореневий канал обтурірован до рентгенологічного апекса, в нижній третині пломбувальна маса просліджується не рівномірно, періодонтальна щілина не розширена

34 – в прішєєчной області коронокової частини визначається тінь пломбувального матеріалу розмірами до 2 мм в діаметр

33, 32,31,41,42,43 – в пришийоковій ділянці тінь підясенних зубних відкладень

4. Стан тканин пародонту: визначається зниження висоти краєвих відділів альвеолярних відростків обох щелеп від 1/3 до 1/2 довжини кореня (1 -2 ст.)

Висновок: Рентгенологічний визначається адентія 18, 17, 16, 14, 24, 26, 27, 28, 35, 36, 37, 38, 45, 46, 47, 48 зубів. Ознаки генералізованного пародонтіта 2-3 ст

Кісткова тканина альвеолярного паростка верхньої щелепі в ділянці 18-16, 26-28 зубів повністю атрофована висота до верхньої щелепної пазухи коливається від 1 до 2,5 мм.

Кісткова тканина альвеолярного паростка нижньої щелепі в ділянці 35-38,45-48 зубів повністю атрофована відстань до нижнього-щелепного каналу коливається від 4 до 5 мм.

ПЛАН ЛІКУВАННЯ

1. Діагностичне фото

2. Діагностичні моделі

3. Ортопонтомограма. Комп’ютерна томографія. Рентгенологічний аналіз.

4. За клінічними показанням видалення 15, 13, 12, 11, 21, 22, 23, 24, 34, 33, 32, 31, 41, 42, 43, 44 зубів. Двохсторонній синус-ліфтинг з забором кісткових блоків в ділянці підборіддя.

5. Виготовлення знімних протезів на верхню та нижню щелепи.

6. Установка дентальних імплантатів № 14(8 на верхню щелепу та 6 на нижню)

7. Установка формувачів ясен № 14.

8. Протезування металокерамічними мостовидними коронками на верхній щелепі № 12 та на нижній №12

За клінічними показами були видалені 1.5, 1.3, 1.2, 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.4, 3.3,3.2, 3.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 зуби з 3-4 ступеню рухливості та клінічно вираженими запальними процесами в ділянці патологічних ясневих кишень.

Проведено двосторонній синус-ліфтинг з забором кісткових блоків. При заміщенні значних кісткових дефектів щелеп, в комплексі хірургічної підготовки до дентальної імплантації, використовуємо аутокістку, що має як остеоіндуктивні, так і остеокондуктивні властивості. Забор аутокістки проводили за допомогою трепанів або спеціальних фрез в ділянці підборіддя, гілки або бугра щелепи. Отримані кісткові фрагменти подрібнювали за допомогою спеціального пристрою - кісткового млина. В більшості випадків при проведенні підняття дна верхньощелепової пазухи (синус-ліфтінг), дентальної імплантації застосовували суміш аутокістки та остеопластичного матеріалу природнього походження.

Встановлено 14 дентальних імплантатів ( 8 – на верхній щелепі, 6 - на нижній щелепі).

Трирічне спостереження за пацієнткою свідчить про ефективне функцінуювання незнімних металокерамічних конструкцій з опорою на зазначені штучні корені зубів.

Аналізуючи стан кісткової тканини в зонах проведення імплантації, можна стверджувати, що основною причиною, що призвела до втрати значної кількості кісткової тканини та вираженої нерівномірності отриманих дефектів є порушення сучасних принципів комплексного лікування захворювань пародонта, а саме, клінічно невиправдане намагання збереження зубів, використовуючи різноманітні методики (в тому числі, хірургічні) при ІІІ-ІV ступенях захворювання.

Таким чином, дентальна імплантація може ефективно використовуватися в комплексі відновлення функції жування при втраті пацієнтами зубів, в тому числі, і як внаслідок захворювань пародонта. При плануванні комплексного лікування пацієнтів з різними формами генералізованого пародонтиту значну увагу слід звертати на профілактику утворення значних кісткових дефектів альвеолярного паростку, що в подальшому затруднюють або, інколи, унеможливлюють проведення дентальної імплантації.